Фільм **Паляниця** (2026) - це документальна стрічка, яка розповідає про Україну через призму вуличного мистецтва. Режисери Кадім Тарасов і Юлія Большинська показують, як війна змінює людей і як мистецтво стає способом говорити про те, що важко висловити словами.
Головні герої - американські стріт-арт митці Bandit, Tristan і Johnny з продакшн-компанії Aerosol Arsenal Films. Разом з українською координаторкою і продюсеркою Катериною Тимченко вони кілька разів приїжджали в нашу країну під час повномасштабного вторгнення. За понад два роки вони відвідали багато міст - Київ, Ірпінь, Бучу, Харків, Одесу, Миколаїв та інші. У цих поїздках художники створили 33 мурали на стінах зруйнованих будинків, у поранених дворах і на місцях, де війна залишила свій слід.
Кожен малюнок - це не просто графіті, а спроба зберегти пам’ять, підтримати людей і показати світу справжню силу українців. Автори фільму не просто фіксують процес створення робіт. Вони показують, як іноземці, які спочатку приїхали як спостерігачі, поступово стають частиною цієї історії. Вони переживають разом із місцевими жителями тривоги, втрати, надію. Через розмови, спільну роботу та щоденні виклики митці змінюються самі - їхнє сприйняття свободи, гідності й людяності стає глибшим.
Назва фільму не випадкова. Слово «паляниця» давно стало символом. Воно допомагає відрізнити своїх від чужих, нагадує про коріння та незламність. У стрічці це слово перетворюється на щось більше - на запитання до кожного глядача: що ти робиш, коли світ навколо руйнується, і як ти залишаєшся собою.
Фільм вийшов щирим і дуже людяним. Він не намагається повчати чи переконувати силою гучних слів. Просто показує реальних людей, які через мистецтво знаходять спосіб протистояти темряві. Після перегляду залишається відчуття, що навіть у найважчі часи творчість здатна з’єднувати, лікувати й давати сили рухатися далі.
Це погляд на нашу країну ззовні, але дуже близький і теплий. І саме тому він так чіпляє.
Читать далее...
Всего отзывов
9